Мати справу з речами з категорії the best of the best завжди цікаво. Особливо, якщо це покришки, призначені лише для одного: валити. На Thunder Burt волієш несамовитио навалювати по кантрійному трейлу, дивуючись вільному накату та зчепленню, як у трактора "Білорус".

Ця гоночна покришка з'явилась на початку 2010 року і відразу здобула прихильників серед ентузіастів та професіоналів в дисципліні крос кантрі. Тоді Thunder Burt базувався на потрійному компаунді PaceStar, який економив сили в кантрійних марафонах і тримав в сухому бруді так, як не тримає суперклей. Але було дві речі, які обмежували використання. Будучи покришкою полегшеної конструкції, Thunder Burt коловся на раз та стирався раніше, ніж гонщик встигав перевіряти тиск в гумі. Одноразова природа Thunder Burt та Furious Fred з самого початку поставила ці дві шини на особливу сходинку, де їм немає суперників. Schwalbe відкрито попереджає в каталогах, що ці дві шини слід використовувати лише на перегонах і не сподіватись на можливість проїхати на них навколосвітню подорож.



Після пари років роботи, хім-база спеціального призначення, в складі якого опинився експерт Вольфганг Аренц, навесні сімнадцятого з помпою викотив чотири нових компаунди, покращивши властивості топових шин по чотирьом напрямам: довговічність, накат, амортизуючі якості та зчеплення.

Thunder Burt потрапив в "червону" категорію Speed — відтепер Schwalbe розрізняє призначення компаунду за кольором, щоб було простіше. Таким чином, Thunder Burt став більш хвацьким на 15%, зменшив передачу мікровібрацій на 5%, на 10% став легше котити та покращив аж на чверть довговічність, якої раніше від Thunder Burt PaceStar було не дочекатися. Навколосвітня подорож вам все ще не світить, але 25% приріст у витривалості достойно оцінять гонщики, які рахують кожний грам. Врешті-решт, це означає економію бюджету, як для команд, так і для рейсерів-одинаків без спонсорської підтримки.



До речі про вагу. Завтовшки з паперовий стаканчик для кави, Thunder Burt важить дивовижні 370 (26"), 385 (27,5") та 400 грамів (29"). З 2017 року Schwalbe перестали випускати 26-дюймову версію, але якщо шановне панство має час та натхнення, її ще можна знайти в магазинах за великим бажанням. Покришки 26" Thunder Burt з компаунду Addix Speed не буде. Немає сенсу: навіть холівар  у протистоянні 29 VS 27,5 вже притих та встиг розчинитися у тумані історії...

Але вистачить лірики. Як вона їде?

Фантастично їде. Для сухого ґрунту важко знайти більш накатисту покришку, ніж Thunder Burt (за вийнятком безкомпромісного Furious Fred). Це майже слік, але зроблений за такою схемою, яку чомусь оминають інші виробники: на центральній доріжці розташувалась величезна купа дрібнесеньких блоків. Коли в колесі штовхаються 2 атмосфери молекул, в одночасному контакті з землею знаходяться 66 ґрунтозачепів. Наступи-но на педаль і колесо катапультує тебе в простір, немов ракета Saturn V. При безкамерному використанні завдяки низькому тиску контакт буде зліший і це ще одна перевага нового Thunder Burt з Addix над попередньою версією: чотири з п'яти Burt-ів мають непропускний шар для герметичної рідини. Низький тиск дозволяє колесу не прослизати на торчках, забезпечуючи ефективну передачу енергії.



П'ятий Burt (622 х 2,1"), який виконаний у форматі LiteSkin, cтворено для зовсім повернутих веломаніяків і тут Schwalbe вже не гарантує успішного використання з герметиками через паперову товщину бокових стінок цієї версії.

Коли йде дощ, або ранкова роса випала на каміння, Thunder Burt не справляється з утриманням колеса на траєкторії — покра просто не призначена для цих умов.

Та нехай і не чекаєш, на вологому бруді маєш адекватне, хоча й не кожний раз передбачуване зчеплення. Тут слід чітко розмежувати для себе типи поверхонь, які Thunder Burt буде побоюватись. Зволожений до стану каші чорнозем проїжджається на диво легко. Гальмування по ньому проходить без адреналінових сюрпризів. Високі бічні блоки прокатують собі колію в повороті, яка не дає покришці зісковзнути, зрізавши шар ґрунту. Мокре каміння, як вже сказано вище — зась, та по калюжах на суглинках їздити не слід. Але це й не який-небудь Hans Dampf, щоб заїжджати в глинозем.


Сухе каміння, сухий та зволожений пісок проїжджаються на ура. В суху погоду пролітаєш будь-який ландшафт на дивовижній швидкості й дозволяєш собі хуліганські витівки, яких без зчеплення, як у Thunder Burt, на інших покришках не дозволив би собі ні під банкою енергетика, ні вмотивований купюрою з портретом Бена Франкліна на кону. Навмисне зривання заднього колеса в дріфт завжди проходить передбачувано, без різкого ступінчастого переходу, характерного зубатим покришкам.

На останок залишається подякувати компанії Schwalbe, що вона продовжує брати на себе ризик випуску утилітарних покришок для обмежених умов використання. Не зважаючи на свою гоночну породу, Thunder Burt не шокує астрономічною ціною і при бажанні доступний будь-якому ентузіасту, хто хоче спробувати свої сили в аматорських перегонах в категорії крос кантрі. Ну а досвідчені аматори та профі і без цієї статті знають цінність зекономлених секунд перед фінішною смугою.